ЛІТО "ВИР" м. Білопілля

 

Галина Чепуренко.

 

​

ЧАРЗІЛЛЯ

 

За чарзіллям не ходила,

Але ж зчарувала!

Його серце запалила.

Й сама закохалась

 

Чарівливі дивні ночі

Душу полонили.

Полум'янїї жар-очі

Від щастя хмеліли.

 

І сміялося чарзілля:

«Не кохай без тями,

Бо тяжке буде похмілля.

А на серці рани!»

 

До тих слів ми не дочулись,

Бо душі співали.

Зорі в небі розгорнулись,

Ночі вирували.

 

Не вгляділи – осінь вийшла,

Все кудись поділось.

І зав'яли квіти пишні,

Й чарзілля скосилось.

 

А доріжки заростали

Споришем-травою…

Лиш далеко десь кричали

Сови за горою.