top of page
Микола Бабак.
БАБИНЕ ЛІТО
Бабине літо, бабине літо,
Подвір’я усе павутинкою вкрито.
Дихати легко, чисте повітря,
Золото листя розгойдує вітер.
Лелеки у вирій давно полетіли,
Темній хмари розправили крила.
На зелені літа пожовкло все листя,
Зелена трава стала дуже «остиста».
Щоранку сідають густенькі тумани,
Інколи падає дощик, як манна…
Та тільки скрізь видно політ павутинок.
Осінь в природі малює відтінок…
Кінчається в полі остання робота,
Попереду зимня чекає турбота…
Певний відрізок життя вже прожито,
Осінь дарує всім «бабине літо».
bottom of page